Скелелазіння — олімпійський вид спорту, який полягає у вільному лазінні (найчастіше – сходженню) по природному (скелі) або штучному (скалодром) рельєфу. Це самостійний вид спорту, який вийшов з альпінізмуй нерозривно пов’язаний з ним.
В Україні застосовується французька система оцінки складності скалелазних маршрутів, згідно з якою розрізнюють шістнадцять категорій складності: найпростіші — 4, найскладніші — 9В, кожна категорія — 4, 5, 6… — ділиться на три підкатегорії — А, В, С.
Різниця між альпінізмом і скелелазінням у тому, що в скелелазінні, як правило, є постійні (статичні) точки опори — гаки, які забетовані у скелю, а в альпізмі навпаки, всі точки страховки, як правило, є тимчасові (френди, закладки тощо), а також що альпінізм, на відміну від скелелазіння, дозволяє лазіння з застосування спеціальних інструментів та додаткового спорядження.
Спортивний туризм 